Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 910/15474/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Акулової Н.В., Козир Т.П.,

за участю представників позивача - Мотрончука Д.П. дов. № 110-005-2100 від 30 грудня 2013 року, відповідача - Андрухи О.В. дов. № 5/14 від 24 вересня 2014 року, третьої особи - Ромко Ю.П. дов. № 056/95-53 від 14 січня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Старокиївський банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 січня 2015 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" до ПАТ "Старокиївський банк", третя особа - Департамент будівництва та житлового забезпечення органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Старокиївський банк" (далі - відповідач), третя особа - Департамент будівництва та житлового забезпечення органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з позовом про зобов'язання перерахувати з поточного рахунку № 260003021438 грошові кошти в розмірі 23446661 гривні 80 коп. на розрахунковий рахунок № 31511905700001, відкритий у Головному управлінні державної казначейської служби України у м. Києві, МФО банку 820019, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37993783.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору "Про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах" № 1438 від 3 жовтня 2000 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2014 року позов задоволено повністю.

Зобов'язано ПАТ "Старокиївський банк" перерахувати з поточного рахунку № 260003021438 ПАТ "Старокиївський банк" грошові кошти в розмірі 23446661 гривні 80 коп. на розрахунковий рахунок № 31511905700001, відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО банку 820019, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37993783.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 січня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Старокиївський банк" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2014 року - без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Старокиївський банк" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 січня 2015 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано вимоги п. п. 1.7, 1.8, 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21січня 2004 року, п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 36, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 3 жовтня 2000 року Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (клієнт) та Акціонерний банк "Старокиївський банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" (банк), уклали договір "Про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах" № 1438, за умовами якого для збереження грошових коштів і здійснення всіх видів розрахунково-касових операцій банк відкриває клієнту рахунки в національній та іноземній валютах і здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Відповідно до п. п. 2.1.1, 2.1.2 банк зобов'язався забезпечувати збереженість увірених йому грошових коштів клієнта, своєчасно і правильно здійснювати розрахункові операції за дорученням клієнта в залежності з діючими нормативними актами про безготівкові розрахунки.

Пунктом 6.1 договір є укладеним на невизначений строк і набуває чинності з дня його підписання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктом 1.37 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач листами №110/010-311 від 3 березня 2014 року, № 110/010-781 від 10 червня 2014 року, № 110/010-892 від 25 червня 2014 року звертався до відповідача про перерахування грошових коштів у розмірі 23446661 гривень 80 коп. на розрахунковий рахунок своїх контрагентів.

Листом № 1015/01-02 від 23 квітня 2014 року банк повідомив клієнта, що вживає усіх необхідних заходів щодо належного та оперативного виконання своїх зобов'язань перед клієнтами та просив розглянути можливість перерахування грошових коштів декількома платежами, згідно погодженого графіку, який відповідач може надати не пізніше 1 травня 2014 року.

Однак, банк графік не надав та не виконав обов'язку з перерахування коштів.

16 липня 2014 року Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" надало банку платіжне доручення № 1 про перерахування грошових коштів та супровідний лист № 110/010-1009 від 16 липня 2014 року. Відповідач грошові кошти не перерахував.

22 липня 2014 року позивач надав відповідачу претензію щодо невиконання умов договору № 110/005-1099, яка залишена останнім без розгляду.

Наведені обставини стали підставою для звернення Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання банку перерахувати грошові кошти позивача на рахунки його контрагентів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач є клієнтом, а не кредитором банку в розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а обов'язок банку вчинити дії по закриттю розрахункового рахунка позивача та перерахування залишку коштів на інший рахунок є зобов'язанням виконати дії з розрахунково-касового обслуговування клієнта, у зв'язку з чим застосування вимог ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є помилковим, а дії банку щодо неперерахування залишку коштів на рахунку позивача не відповідають вимогам законодавства.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з вказаними висновками місцевого та апеляційного господарських судів, вважає їх передчасними та прийнятими за неповного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм у сукупності належної правової оцінки, з наступних підстав.

Так, у загальному розумінні ст. 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" позивач дійсно є клієнтом відповідача.

Разом з тим, судами залишено поза увагою, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

За правилом ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, а відповідач - боржником.

Положеннями ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачено, що залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлено положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року.

Вимоги вказаної Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними (п. 1.3).

Відповідно до п. 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Разом з тим, вказані положення не враховані судами попередніх інстанцій.

Місцевим та апеляційним господарськими судами не з'ясовано, коли саме Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" зверталось до банку щодо розірвання договору розрахунково-касового обслуговування та перерахування грошових коштів з його рахунку у порядку, встановленому наведеними нормами, тобто, чи подавав позивач до банку належним чином оформлені платіжні доручення і коли саме.

Поза увагою та перевіркою судів попередніх інстанцій залишились доводи ПАТ "Старокиївський банк" щодо того, що платіжне доручення, оформлене у відповідності до вимог законодавства, було вперше надане лише 16 липня 2014 року, тобто, після визнання банку неплатоспроможним та введення у банку тимчасової адміністрації, а складені у довільній формі листи містили лише попередній намір позивача здійснити перерахування коштів.

Не з'ясували суди, коли саме в ПАТ "Старокиївський банк" введено тимчасову адміністрацію.

З'ясування вказаних обставин та надання їм належної правової оцінки є істотними для встановлення дійсних прав і обов'язків сторін, характеру спірних правовідносин та, відповідно, правильного вирішення спору по суті заявлених вимог.

Враховуючи, що межі повноважень, встановлені нормами ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, не надають суду касаційної інстанції права самостійно встановлювати обставини та надавати правову оцінку доказам у справі, прийняті у справі судові рішення визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 січня 2015 року.

Справу передати до Господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суду.

Головуючий Л. Іванова

Судді Н. Акулова

Т. Козир